Aggressor (story)

 В Березні, коли ворог зламав свій наступ об Миколаїв , він намагався обійти його з півночі, отримати легкий вихід на Одесу та впритул підійшов до рідного містечка.

Вони увірвалися на окраїни міста ,намагаючись проникнути в нього на своїх бляшанках та розбіглися по вулицях. Десь на сусідньому провулку, увесь у багнюці , заблукав БТР, прикрашав його червоний прапор. 

Те , що можливо було уявити тільки у самих найгірших снах, тоталітарне минуле здавалось зникнувши назавжди з нашого життя, почало протискатись в дійсність. П'ять днів продовжувалось протистояння. Увесь цей час невелика частина міста контролювалося цим жахливим сном. 

Московська орда досі близько, десь бродить степами, шукаючи нашу слабину.

Коли розвалився СРСР мені було 18 -ть, тому, що це за система, я відчув на собі. Мабуть тому ці події викликали в мені глибокий страх, який і досі не залишає.

В перші дні після звільнення я пішов документувати, але на другий день я зрозумів, що роблю це на якомусь хайпі, доповнюючи без того жахливу стрічку новин. 

Три місяці я не міг займатись мистецтвом, перше, що я зняв був триптих. Цитата з його опису, ” нарешті я зміг побороти токсичність війни та зригнути з себе хворобливе блювотиння під назвою "Агресор"”.  

Минуло літо, але страх продовжує домінувати, сковує творчі пориви.
В голові я прокручую, як може людина існувати в цій тоталітарній системі. Відповіді немає, тому мій стан залишається без змін, жах породжує скоріш за все тлумачення попередньої версії триптиха. Сюрреальність намагається проникнути в дійсність, неможливе змішалося з реальністю.

Ця анімація, зроблена як відео-версія, та підтвердження мого стану.Весь час с початку агресії знаходжусь у місті Вознесенськ.

Проект "Агресор" на сайті